Як можна полегшити маляті період звикання до садочка?

* У жодному разі не обговорюйте у присутності дитини проблеми, пов’язані з дитячим садком, які турбують вас. Не виказуйте їй, що ви хвилюєтеся, боїтеся або в чомусь невпевнені. Діти в цьому віці вкрай чутливі до найменших нюансів нашого настрою, легко „зчитують” емоції близьких, особливо матері, хоч би як вона не намагалася приховати свій стан за посмішкою або словами.

* Налаштовуйте дитину якомога позитивніше до її перебування у дитсадку. Говоріть про те, як це чудово, що вона вже така доросла. І найголовніше – постійно пояснюйте дитині, що вона для вас, як і раніше, дорога й улюблена.

* Постарайтеся відшукати разом з дитиною приємні моменти перебування в садочку (улюблена вихователька, друг чи просто улюблені заняття) і щодня питайте дитину саме про них. Розмовляйте з дитиною про те, що перебування у садочку – це не лише забава, але й важка праця, мовляв, ви працюєте на роботі, а малеча в садочку. Так дитина пишатиметься тим, що виконує подібні до батьківських обов’язки.

* Ні в якому разі не погрожуйте вашому чаду садком як покаранням за те, що воно погано поводиться! Намагайтеся спланувати свій час так, щоб у перший тиждень відвідування дитсадка дитина не залишалася там більше як дві-три години. В родині в цей період необхідно створити спокійний і безконфліктний клімат для вашого маляти. Краще на якийсь час скасувати походи в кіно, цирк, у гості, скоротити час перегляду телевізора.

*У вихідні дні намагайтеся дотримуватися вдома такого ж режиму, як у дитячому садку.

А ще психологи впевнені, що діти, які відвідують дитячий садок, і фізично, і психічно набагато стійкіші та набагато швидше розвиваються. Ніякі суперняні та дозоване спілкування з однолітками в пісочниці під наглядом бабусі не дадуть вашій дитині такої школи життя, як перебування в дитячому садку.

А період звикання обов’язково закінчується))))))))

Пам’ятка батькам,

які віддають дитину до дошкільного навчального закладу

· Готуючись до відвідування дитячого садка, докладно розкажіть дитині, як удень вона буде перебувати в дитсадку, а ввечері ви будете її забирати і вдома разом займатися цікавими справами.

· Ідучи будь – куди, завжди розповідайте малюкові про те, що буде, коли ви повернетесь, щоб у нього була впевненість у тому, що він потрібен батькам!

· Навчайте дитину всіх необхідних навичок самообслуговування та взаємодії.

· Частіше говоріть дитині про свої почуття і проявляйте їх.

· Завжди знаходьте час вислухати, що непокоїть вашу дитину, які у неї складнощі, а також повідомлення про її здобутки та досягнення.

· Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сім’ї та дбайливий режим дня. Бережіть нервову систему дитини!

· Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою!

· Найголовніше – почувайтеся компетентними батьками, тобто вірте, що з будь – якої складною ситуацією можна впоратись, якщо її вирішувати, а не відкладати!

ВЧИМО ДІТЕЙ СПІЛКУВАННЮ

Напевне всі батьки хочуть бачити свою дитину щасливою, усміхненою, що вміє спілкуватися зі своїми однолітками й дорослими. Та, на жаль, не завжди так виходить, часто зустрічаються діти з певними труднощами у спілкуванні: сором'язливість, агресивність, неадекватна самооцінка тощо. Дитина, яка мало спілкується з однолітками і не сприймається ними через невміння організувати спілкування, бути нецікавою для оточуючих, відчуватиме себе меншовартісною, знехтуваною. Це може привести до різкого зниження самооцінки , зростання полохливості, замкненості. Необхідно допомогти дитині налагодити відносини з оточуючими, щоб це гальмо не відбилося на подальшому розвитку особистості.

ПРИНЦИП ВІДНОСИН БАТЬКІВ 3 ДІТЬМИ

Я не всезнайко,

Тому й не намагатимуся стати ним.

Я хочу , щоб мене любили,

Тому я буду відкритий для люблячих дітей.

Я так мало розбираюся у складних лабіринтах дитинства,

Тому я дозволю дітям вчити мене.

Я найкраще засвоюю знання, одержані ціною власних зусиль,

Тому я об'єднаю власні зусилля з зусиллями дитини.

Я люблю, коли мене сприймають таким, який я є насправді,

Тому я прагнутиму співпереживати дитині й цінувати її.

Я - єдиний, хто може прожити моє життя,

Тому я не намагатимуся керувати життям дитини.

Я черпаю надію й волю до життя всередині самого себе,

Тому я визнаватиму і культивуватиму в дитині почуття самостійності.

Я не можу зробити так, щоб страх, біль, розчарування і стреси у дитини зникли,

Тому я прагнутиму пом’якшувати удари.

Я відчуваю страх, коли беззахисний,

Тому я торкатимуся внутрішнього світу беззахисної дитини з добротою, ласкою й ніжністю.

Рекомендації щодо успішного виховання

Проблеми виховання призводять батьків до безпорадності та помилок. Що робити?

1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

2.Дозвольте бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймати її такою, якою вона є.

3.Підкреслюйте її сильні властивості.

4.Не соромтесь виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

5.Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться

йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.

б.Обираючи знаряддя виховного впливу, вдавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

7.Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність.

8.Намагайтесь впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

Уникайте помилок у вихованні:

1.Не перевищуйте владу у стосунках з дитиною. Батьки, які виступають у ролі головної дійової особи, мають похмурий незадоволений вираз обличчя, втручаються у дитячі ігри, карають і вказують, що, як і коли робити.

2. Не будьте егоїстом, не покрикуйте на дитину при найменших відхиленнях від встановлених вами еталонів її поведінки (дитина заважає вам відпочивати, випадково щось розбила чи розлила, порушує заборону їздити на велосипеді, гратися тощо). Не посилайтеся на зайнятість, головний біль, погане самопочуття.

З. Не будьте ледачими у відносинах з дитиною, що виявляється в непослідовності у вимогах, у стилі виховання, в небажанні відмовитися від своїх справ та захоплень.

4. Не будьте хвальковитими, не хизуйтесь будь-якими успіхами своєї дитини. Не реагуйте гостро на успіхи інших дітей. Будьте скромними, вчіть скромності свою дитину. Завжди враховуйте здібності й інтереси дитини.

5. Не будьте надмірно принциповими. Принциповість не завжди виправдана, але батьки мають упередження, що коли вони так сказали, то так і має бути, навіть якщо їх вимоги не завжди виправдані. У результаті нерідко вдаються до фізичних покарань, позбавляють дитину прогулянки, забороняють улюблені ігри, не розмовляють з нею тощо.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ:

ПІДГОТОВКА ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

1. Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.
2. Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.
3. Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
   4. Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).
4. Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятої години вечора, вставати о сьомій годині ранку).
5. Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).
6. Прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.
7. Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.
8. У будь-якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.
9. Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.

Залежність дітей від електронних пристроїв

Всі мобільні ігри та програми, у тому числі й навчальні, спрямовані на те, щоб викликати в користувача величезний інтерес. Тому вони можуть привести до залежності в дітей молодшого віку, особливо в дітей з розладами аутистичного спектру, що характеризуються вузьким колом інтересів й схильністю надто захоплюватися чим-небудь.

Батькам потрібно бути особливо уважними до поведінки дитини. Про наявність у неї залежності від електронних пристроїв свідчать такі симптоми.

· Дитина постійно користується ґаджетом, що призводить до зниження її соціальної активності.

· Дитина весь час просить дати їй пристрій. Якщо батьки відхиляють дане прохання або забирають ґаджет, у неї відбувається спалах гніву.

· Дитина втрачає інтерес до інших занять (наприклад, вона може наполягати на ранньому поверненні з прогулянки, щоб пограти в комп'ютерні ігри), відмовляється дотримуватися звичного розпорядку дня (наприклад, вчасно лягати спати).

· Дитина проявляє підвищений інтерес до героїв комп'ютерних ігор або відео, приділяючи їм занадто багато часу.

Як запобігти залежності дитини?

Батькам необхідно встановити для дитини чіткі обмеження й відразу бути готовими до того, що вона буде всіляко чинити цьому опір.

Для запобігання залежності дитини від електронних пристроїв варто вжити таких заходів:

· Обмежте час перегляду телевізора, використання комп'ютера та смартфона до 30-ти хвилин за раз. Слідкуйте за тим, щоб загальний час перебування дитини за комп'ютером або перед телевізором не перевищував рекомендованої кількості часу для даної вікової групи.

· Встановіть чіткі часові рамки для використання мобільних пристроїв. Придумайте, чим дитина зможе зайнятися в інший час.

· Не дозволяйте, щоб дитина дивилася телевізор або грала в комп'ютерні ігри у своїй спальні. Забирайте мобільні пристрої зі спальні на ніч.

· Домовтеся з дитиною, щоб вона не використовувала смартфон або планшет за столом, під час виконання домашніх завдань та в нічний час. Можна також указати дитині на місця, де не можна користуватися мобільними пристроями (наприклад, у спальні, в їдальні або машині).

· З раннього віку вчіть дитину, що необхідно знати міру використання мобільних пристроїв. Хваліть дитину, коли вона дотримується встановлених правил.

· Користуйтеся ґаджетом разом з дитиною. Використовуйте цей час для того, щоб поговорити з нею, поділитися сімейними цінностями тощо.

Часто в сучасному шаленому ритмі життя мобільні технології допомагають розважити дитину. Однак для батьків надзвичайно важливо знаходити час для розмов, гри з дитиною та для того, щоб вислухати її, разом сходити кудись або зайнятися чимось цікавим.

Нічні кошмари і нічні страхи у дітей:

як відновити нормальний сон

Дуже поширеною, але в теж час унікальною групою розладів сну є парасомния. Це раптове пробудження дитини з криками в невідповідний період циклу сну. Така поведінка дуже лякає батьків. Але насправді періодичні нічні страхи у дітей, які виникають у процесі розвитку, швидше є нормою і говорять про благополучному розвитку і нових етапах життя малюка.

Так, наприклад, для трирічного малюка нормальним вважається страх казкових персонажів. Для молодших школярів є страх зробити помилку, а в 7-9 літньому віці може виникнути страх смерті. Будь-який з цих періодів не тривати постійно. Тобто варто задуматися і приділити особливу увагу цій проблемі, якщо після вашої допомоги і підтримки, а також ігор і вправ нічні страхи у дітей не проходять.

Чому можуть з’явитися нічні страхи у дітей

і як з ними справлятися?

Найчастіше нічні страхи з’являються, коли дитина перестає спати вдень. Як наслідок тривалий час без сну і втома можуть призвести до перенапруження і перевантаження системи регуляції сонних циклів. Тоді фаза повільного сну буде посиленою та поглибленої, що може утруднити перехід у фазу швидкого сну. Тобто окремі системи мозку, при отриманні сильної емоційної денного навантаження, дають команду переходу у фазу зі сновидіннями. А інші системи ще не відновилися і «думають», що фаза швидкого сну ще не прийшла. Звідси виникає суперечність і сновидіння приходять в глибокому міцному сні, вихлюпуючись назовні у вигляді страхів і жахів.

Напади нічного страху наздоганяють малюка приблизно після 1 – 3 годин сну. У дитини з’являється підвищена рухова активність уві сні. У паніці він може розмахувати руками і ногами, намагатися встати і побігти. Очі малюка широко відкриті, але при цьому мозок не виходить із стадії глибокого сну. Напад супроводжується криками, підвищеним серцебиттям і потовиділенням, прискореним диханням. Розбудити дитину досить складно, він не впізнає рідних йому людей, не орієнтується у просторі і взагалі не розуміє, де він знаходиться і що з ним відбувається. Буває, що панічний стан нічного страху проходить, дитина заспокоюється і засинає. В інших випадках потрібно дочекатися його пробудження і ні в якому разі не будити самостійно.

В основному нічні страхи долають вразливих дітей та пов’язані з втомою і перевантаженнями. Особливо часто це стосується хлопчиків, але в процесі дорослішання процентна частка змінюється і починає зустрічатися приблизно у половини дівчаток.

Причинами, що викликають нічні страхи у дітей можуть служити також складна вагітність, важкі пологи, втрата емоційного контакту з мамою, травмуючі події, несприятлива атмосфера в сім’ї, недостатня ігрова активність.

Що ж робити батькам, якщо нічні страхи існують?

1. Якщо проблема разова і вона не повторюється багато разів, то варто заспокоїти дитину, обійняти, приголубити. Не треба говорити: «Це всього лише сон» або «Тут немає нічого страшного». Ні в якому разі не можна соромити дитину, закликати його до того, що він вже дорослий і не повинен боятися. Карати за нічні страхи у дітей тим більше не можна!

2. Не намагайтеся насильно розбудити малюка, просто дочекайтеся закінчення нападу. Після пробудження дуже важливий тілесний контакт, обійміть дитини, погладьте його по голові, поцілуйте. Це дасть дитині відчуття безпеки на неусвідомленому рівні і допоможе впоратися з нічними страхами. Після цього не залишайте його одного, побудьте з ним, поки він знову не засне. У рідкісних випадках можна дозволити дитині провести залишок ночі разом з мамою.

3. Не варто обговорювати з дитиною або в його присутності події минулої ночі. Це може спровокувати небажані невротичні реакції, а до нічних страхів приєднаються денні страхи і тривоги. Однак слід м’яко, ненав’язливо постаратися з’ясувати, чи пам’ятає дитина хоч що-небудь про те, що пережив вночі.

4. Намагайтеся контролювати режим сну і по можливості забезпечте дитині денний сон. Увечері виключіть всі активні ігри, обов’язково проведіть деякий час перед сном, розповідаючи казки. І привчіть малюка лягати спати в один і той же час.

5. Забезпечте малюкові комфортний засипання і наступний сон: приберіть яскраве світло і гучні звуки, а також побутові електроприлади, випромінювання яких можуть погано впливати на дитину.

6. Відводите 15 хвилин перед сном на розмову з дитиною. Хай він розповість про свої страхи і переживання за день. Це зніме небажане психологічне напруження.

7. Якщо напади нічних страхів стали частим явищем, іноді може допомогти наступний прийом: тихенько розбудіть малюка через півгодини чи годину після засипання, а потім знову вкладіть спати. Це допоможе змінити цикл сну і уникнути проявів нічного страху.

Нічні кошмари у дітей

При нічному кошмарі дитина практично завжди прокидається і згодом пам’ятає про те, що йому снилося. Він може чітко розповісти про пережите і про те, що саме його так налякало. Це основна відмітна особливість нічних кошмарів від нічних страхів. Сюжети страшних снів, як правило, передбачувані: погоні, покарання, небезпека, страждання або смерть.

Нічний кошмар наздоганяє малюка під час фази швидкого сну, в другій половині ночі або ближче до світанку. За приблизними підрахунками, кошмари бачить кожна друга дитина у віці від 3 до 7 років. Провокую негативні сновидіння стреси, переживання, емоційні перевантаження, несприятлива психологічна обстановка в середовищі, де знаходиться дитина.

У частих випадках виникнення нічних кошмарів у дитини, а також попутні прояви порушень поведінки (істерики, вибухи гніву, відмова засипати) в денний час слід звернутися за допомогою до психоневролога.

Що робити з нічними кошмарами?

1. Не гнівайтесь на дитину і зберігайте спокій. Обійміть його, візьміть на руки, відверніть і спробуйте заколисати.

2. Послухайте розповідь про те, що трапилося. Дочекайтеся, поки малюк повністю заспокоїться.

3. Розберіться, що його налякало і спробуйте переконати дитину, що все в порядку.

4. Спробуйте передати йому відчуття своєї близькості і захисту. Включіть в його кімнаті світло, побудьте з малюком.

5. Постарайтеся виявити ті чинники, які призвели до кошмарів і самостійно ліквідовувати їх за допомогою психологічних прийомів:

— На наступний день можна потихеньку, не чинячи тиску спробувати намалювати побачений страх. А потім зробити малюнок смішним або незначним. Або взагалі намалювати олівцем, а після стерти страх, при цьому пояснивши, що перемо не тільки з аркуша, але і внутрішнього світу.

- Також хорошим способом є казкотерапія. Тут можна розповісти казку, де герой потрапляє в ту ситуацію, яка викликає страх у дитини. Природно, що після боротьби і пригод наш герой перемагає свій страх. Або страх стає незначним і зовсім нестрашним. Тільки обов’язково включайте в казку моменти боротьби і внутрішні переживання героя, щоб дитині стало зрозуміло, що ви знаєте про його почуття і розумієте його.

Коментарi